Криза 3-х років

Варто:
- підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;
- давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина зможе керуватися;
- підтримувати й хвалити за досягнення;
- учити дитину основних правил безпеки;
- встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;
- радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;
- приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення;
- пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;
- дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;
- показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;
- залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини – не поступатися, але й не зловживати владою;
- називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;
- виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;
- утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;
- ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної три річки».

Не варто:
- конкурувати за владу з трирічною дитиною;
- вважати, що хороші батьки – це ті, в яких дитина слухняна;
- пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;
- ставитися до дитини, як до «жахливої три річки»;
- відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;
- очікувати забагато від дитини, наче вона вже й справді доросла;
- гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;
- соромити та ігнорувати дитину.